|
Смутен і весел іду, різьбарю, в майстерню до тебе: Гіпсу ти мислі даєш, мармур слухняний тобі. Скільки богів і богинь, і героїв! Ось Зевс громовержець, Ось із-під лоба зорить, дме у сопілку сатир. Тут зачинатель Барклай, а тут довершитель Кутузов, Тут Аполлон-ідеал, там Ніобея-печаль... Я веселюсь. А тимчасом в юрбі мовчазливих кумирів Смутен гуляю: бо тут Дельвіга поруч нема: В темній могилі спочив художників друг і порадник. Як би обняв він тебе! Як би тобою гордивсь!
|