|
Останняя хмара минулої бучі, Сама по ясному блакиту пливучи, Сама ти похмурою тінню лягла І смутку веселому дню завдала. Ти тільки що небо навкруг обіймала, Блискавка грізна тебе сповивала, І ти вимовляла таємничий грім, І діл напувала дощем наситним. Сховайся вже, годі, година минула, Земля одволожилась, буря гайнула, І вітер, милуючи листя древес, Зганяє тебе з тихомирних небес.
|