|
Останняя хмара по бурі розбитій! Одна ти несешся на ясній блакиті, Одна ти наводиш зажурливу тінь, Одна в день відрадний смутиш далечінь. Ти небо недавно кругом облягала, І блискавка грізно тебе вповивала; І ти промовляла громами й огнем І землю зрадливу поїла дощем. Та годі, сховайся! Пора поминула, Земля освіжилась і буря умкнула, І, лащачи листя і зело дрібне, З небес тебе вітер у безвідь жене.
|