|
Остання хмарино бурхливої тучі, Одна но в блакиті ти гинеш, летючи, Одна но тамуєш ясноту промінь І ложиш на землю жалобну сутінь. Ти, хмаро, ось зараз все небо тьмянила І блиском сліпучим зловісно мигтіла, Ти блимала грізно – все нишкло з жаху, Уливами мила ти землю суху... Гей, досить! Позникни! Минула пригода: Земля відновилась, скрізь тиша та згода, І вітер, милуючи листя рясне, Тебе вже з погожого неба жене!
|