|
Остання хмарина недавньої бурі, Одна ти блукаєш у тихій зажурі, З ясної блакиті, самотня й смутна, Печальною тінню спадаєш одна! Ти небо недавно кругом облягала, А блискавка грізна тебе осявала. І, ронячи грім в таємничій імлі, Дощі дарувала ти спраглій землі. Доволі, сховайся! Негода минула, І буря промчала, й природа зітхнула, Й тебе, коливаючи листя шумне, З небес заспокоєних вітер жене.
|