|
В надії слави і добра Вперед дивлюсь я без тривоги. Зачатки славних днів Петра І бунти тьмили й кари строгі. Та правдою він притягнув серця, Зм’якшив обичаї насіянням науки, І був від буйного стрільця Відзначений у нього Довгорукий. Самодержавною рукою Просвіту сміло сіяв він; Не гордував рідною стороною І шлях її він укріпив без змін. То академік, то герой, То мореплавець, то дривітник, Все обіймаючи душею, На троні вічний був робітник. На схожість родову й ти будь гордий, У всім до свого прадіда подібний! Як він, невтомний та твердий, Як він, зло пам’ятать нездібний.
|