|
Не жартівливих бесід ради, Не для кривавої наради, Не для вітання кунака, Не у гульбі напитись п’яно Адехи з’їхались так рано У двір Гасуба старика. Підступно вбитий у Гасуба Рукою заздрісника син Біля руїни Татартуба. Лежить у рідній саклі він. Обряд завершують прощальний, І смутно лине спів мулли. В гарбу запряжені воли Стоять при саклі в час печальний. У двір набилося людей І чуть сумне виття гостей, Що б’ють з плачем в нагрудні броні, Зачувши шум не бойовий, Без вершників гасають коні. Всі ждуть. Із саклі між дружин Виходить батько – в горі він. Два уздені за ним виносять На бурці мертвого. Юрбу Вони дорогу дати просять. Складають тіло на гарбу І поряд з ним – завітну зброю: Ще не розряджену пищаль, Колчан і лук, кинджал героя І шаблі звіреної сталь, Аби міцна була могила, В якій звитяжцю спочивать, Щоб міг на клич він Азраїла При зброї воїном устать. Уся процесія у зборі, Гарба рипить. У пил доріг Адехи рушили суворі, І коней стримують своїх. Вже меркнув захід променистий, Гірські освітлював вали, Коли в долину кам’янисту Прийшли наморені воли. Від люті ворога в долині Поліг той вершник молодий, Там тінь могили прийме нині Навіки труп його німий. Вже труп в землі. Уже могила Закидана. І саме в час, Як молитви юрба творила, Із-за гори з’явились враз Старик і отрок з ним плечистий. Дають дорогу прихідцю – І мовить скорбному отцю Старик поважний, урочистий: «Минуло вже тринадцять літ, Як ти в аул чужий ледь світ Прийшов, вручив мені младенця, Щоб виховав я немовля, Як волелюбного чеченця. Сьогодні прийняла земля Твого улюбленого сина. Скорись, Гасубе, ти судьбі – Привів я іншого тобі. Ось він стоїть, твоя єдина В житті надія і любов. Свою ти втрату їм заміниш, Труди мої ти сам оціниш, Я не хвалитися прийшов». Замовкнув. Глянув в пориванні Гасуб на отрока. Тазіт, Схиливши голову в мовчанні, Неначе вкопаний стоїть. Старий Гасуб йому радіє І мрію вже в душі леліє, До себе горне юнака, І до наставника ступає, І дякує, і закликає До себе в гості старика. Три дні, три ночі з кунаками Його він хоче пригощать, По тому чесно виряджать З благословенням і дарами. Йому завдячую я цим, – Так батько думає з журбою, – Безцінним другом і слугою За кривду месником міцним. * * *Минають дні. Печаль заснула В душі Гасуба. Та юнак Не втратив дикості однак Серед родимого аула. Він мов чужий. Він цілий день У горах сам; мовчить, блукає. Так в саклі пещений олень Все рветься в ліс і в глуш тікає. Він у скелястих горах звик Повзти по стежці кам’янистій, Вслухатись в бурі голосисті І споглядать гірський потік. Сидить до ночі над горою І в нього в серці сум і жаль. На руку спершись головою, Він очі втуплює у даль. Які думки йому спадають? Чого бажає він тоді? І сни бентежні, молоді, Куди з землі його гукають? Хто зна! Незрима глиб сердець, Адже свавільний отрок в мрії, Як вітер в небі... Та отець На нього вже втрача надії. «Де ж, – мислить він, – плоди наук, Одважність, хитрість, зброї вірність, Лукавий розум, сила рук? В Тазіті ж млявість, непокірність. Чи сину в душу не проник, Чи обманив мене старик». * * *Тазіт із табуна виводить Коня, улюбленця свого. Два дні в аулі ждуть його, На третій – в саклю він приходить. БатькоДе, сину, був? СинУ тих краях, Де прорвано скелястий берег, На Даріял відкрито шлях. БатькоЩо там робив? СинЯ слухав Терек. БатькоА чи не бачив ти грузин, Чи руських? СинБачив я, з товаром Тифліський їхав вірменин. БатькоПри варті їхав? СинНі, один. БатькоЧом несподіваним ударом Його ти вбити не посмів, Не окропив шаблюки леза? – Потупив очі син черкеса, І слова він не відповів. * * *Тазіт ізнов коня сідлає, Два дні, дві ночі пропадає І на зорі вертає в двір. БатькоДе, сину, був? СинЗа пасмом гір. БатькоКого ти стрінув? СинНа кургані Від нас утеклого раба. БатькоО, милосердна ти, судьба! Де ж він? Невже-бо на аркані Ти втікача не приволік? В мовчанні знов Тазіт поник. Гасуб нахмуривсь, розізлився, Та гнівним словом не відкрився. «Ні, – дума про Тазіта він, – Таким, як брат, йому не бути, Ні, не навчився менший син, Як злото шаблею здобути. Ні стад моїх, ні табунів Він не зуміє збагатити. Усе б на хвилі він зорив, На небо, зорями укрите. Він незугарен відбивать Ногайських коней із биками І з бою взятими рабами В Анапі судна наповнять». * * *Тазіт ізнов коня сідлає. Два дні, дві ночі пропадає. На третій день, блідий, як мрець, Прийшов додому. І отець, Його побачивши, питає: «Де був ти?» СинПоблизу станиць Кубані, близ лісних границь. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . БатькоКого ти бачив? СинСупостата. БатькоКого, кого? СинУбивцю брата. БатькоТото, що сина вбив мого! Підходь!., де голова його? Тазіт!.. Дай череп, де ж бо він? Дай подивлюсь! СинУбивця був Один, поранений, без зброї! БатькоТи, знаю, помсти не забув!.. Його ти повалив на спину І, шаблю вихопивши, сину, У горло сталь йому встромив. Повільно тричі покрутив, Натішився його стогнанням. Його гадючим умиранням... Де ж голова, яку ти зняв? Та син мовчав, потупив очі. Гасуб темніший став од ночі І сину грізно заволав: «Іди ти геть, – не мій ти син. Ти не чеченець, – ти старуха, Ти боягуз, ти вірменин! Кляну тебе – тікай, щоб духу Ніхто лякливого не чув, Щоб вічно знав ти сором втечі, Щоб мертвий брат тобі на плечі. Мов кішка зранена, стрибнув, І гнав до урвища нещадно, Щоб ти, як олень від рушниць. Тікав у страху, безпорадно, Щоб руські діти із станиць Тебе вірьовкою спіймали, Як вовченя пошматували, Щоб ти... Тікай... тікай мерщій, Мій зір поганити не смій!» Сказав, на землю впав – і очі Заплющив. Так лежав до ночі, Коли ж підвівся він без сил, Був темним синій небосхил, Поволі місяць піднімався, На скелі сріблом розливався. Тазіта тричі він гукнув. Одвіту з ночі не почув... * * *Гірських ущелин поселенці В долині весело зійшлись, І звичні ігри почались, І юні вершники чеченці, Як вихор линучи крізь пил, Стрілою шапку пробивають, І килим складений, навпіл Умить булатом розтинають, То раптом сходяться в борні, У танці мчать. Дружини, діви Пісні заводять – в далині Ліси відлунюють ті співи. Між юнаків лише один Забав наїзників не знає, Не скаче верхи вздовж рівнин, З дзвінкого лука не стріляє. І поміж дів стоїть одна Бліда, похмура, мовчазна. Та дивна пара на майдані Немов не бачить усього. І горе їм: він у вигнанні, Вона любовниця його... Було колись!.. юнак із нею Таємно бачився між гір, Любовну труту пив душею, Щасливий долею своєю Ловив коханки теплий зір, Коли з домашнього порогу Вона дивилась на дорогу, Подружку слухаючи, – вмить Не чує жартів, побіліє І в очі глянути не сміє, Немов зоря вся запашить; Або коли вона стояла Край річки, при воді ясній; І довго глек високий свій Дзвінчастим струмом наповняла. І він, закоханий бідак, По волі серця раз приходить До неї в саклю, і відводить Старого батька, й каже так: «Твою дочку давно кохаю, В самотині живу, страждаю. Благослови любов мою. Я бідний, та могуч і молод, Люблю я труд, ним відгоню Від саклі нашої я голод. І буду я тобі, старик, Як син і друг, завжди слухняний, Твоїм синам – кунак коханий, Для неї – вірний чоловік».
|