|
Мороз і сонце-день погожий, ти вже не спиш, мій друже, може пора, красунечко, вставай ! Поглянь же сонними очима яка краса кругом спочила, твою зорю чекає край! Ти пам’ятаєш небо вчора від злої хуртовини чорне, розмита пляма-місяць зблід, крізь хмари сумно поглядає, і в тебе настрою немає... А зараз глянь – пощез і слід: Небесною блакиттю вкриті шляхетні килими, сніги ті розшиті сонцем золотим. Чорніє тільки ліс прозорий, покрив ялину іній скорий, ріка яскріє від льодин. Кімната вся янтарним блиском аж сяє. І бадьоро близько тріщить багаття у печі. Приємно мріяти, спочивши, та знаєш: мила, прикажи вже – конячку в сани упечи. Зрання по снігу нетерплячий біжить наш провідник конячий, довірся – знає він куди. Навідаємо пустки поля, ліси така ж спіткала доля, та берег цей люблю завжди!
|