|
Мороз і сонце – день чудесний, Ще бачиш сни, красуне-весно, Вже час, кохана, пробудись: Одкрий зіниці ніжні, зоре, Навстріч північній ти Аврорі Зорею півночі явись. Учора хуга лютувала, На мутнім небі мла літала, Зблід місяць, наче полотно, Жовтів крізь хмари він похмурі, І ти сиділа у зажурі – А нині... виглянь у вікно: Під голубими небесами Мов чарівними килимами, На сонці сяйвом сніг лежить; Лише прозорий ліс чорніє, Крізь іній хвоя зеленіє, Під кригою ріка блищить. Бурштинним виблиском кімната Уся осяяна. Тріщати Взялася весело так піч. Як лежачи, приємно думать Чи в сани запрягти нам, люба, Кобилку буру, звісна річ? Ранковим ковзаючи снігом, Довіримося, серце, бігу На нетерплячому коні – Поля пусті відвідать славно, Й ліси, густі іще недавно, І берег, любий так мені.
|