Мороз і сонце; день чудовий! А ти ще бачиш сон ранковий – Пора, красуне, пробудись: Поглянь на мене без докори, Взамін ранкової Аврори Зорею півночі з’явись! Ще вчора завірюха злилась, У небі сіра мла носилась, Накривши місяць, мов рядно. Весь вечір я дрімав без діла І ти засмучена сиділа – А зараз... глянь-но у вікно: Під голубими небесами, Всю землю вкривши килимами, Пухнастий, білий сніг лежить; Лиш в лісі стовбури чорніють, Крізь сніг ялини зеленіють Та ще на річці лід блищить. Кімната вся янтарним блиском Осяяна. З веселим тріском Нам піч освітлює кути. Приємно грітись край лежанки. Та знаєш: чи не час у санки Кобилку буру запрягти? Пірнаючи в замети снігу, Давай довіримося бігу Нетерпеливого коня В поля, закутані надійно, А потім в ліс, що спить спокійно У сяйві сонячного дня.
|