|
Мороз і сонце, – день розкішний! Ти ще дрімаєш, друже ніжний, – Красуне, час уже, проснись: Відкрий свій погляд яснозорий. Навстріч північної Аврори Зорею півночі з’явись! Згадай-но, вчора хуга злилась, В вечірнім небі мла носилась; Крізь хмари місяць вдалині Жовтів і блід на виднокрузі, І ти сиділа, вся у тузі, – А нині... подивись – в вікні: Під голубими небесами Скрізь чарівними килимами На яснім сонці сніг лежить; Прозорий ліс лише чорніє, Крізь іней глиця зеленіє, І річка кригою блищить. Кімната вся янтарним блиском Осяяна. З веселим тріском Палає піч. І мрієш ти. Приємно снить біля лежанки. Проте, чи не звеліти в санки Конячку буру запрягти? І понесе нас, друже милий. По вранішній дорозі білій Кінь нетерплячий крізь сніги, Відвідаєм поля спустілі, Ліси, від снігу побілілі, І милі серцю береги.
|