|
Буря млою небо криє. Снігом крутить без пуття; То, як звір, вона завиє, То заплаче, як дитя; То під стріхою тривожно По соломі зашумить, То, мов пізній подорожній, У віконце загримить. Наша хата непривітна, І похила і сумна. Що ж це ти, бабусю рідна, Зажурилась край вікна? Може, бурі завивання Утомило в ночі ці, Чи дрімаєш під журчання Веретена у руці? Вітер хай шумить надворі... Бідну молодість потіш – Вип’єм, подруго, ми з горя, Серцю буде веселіш. Заспівай-но, як синиця Біля моря десь жила; Як дівчина білолиця За водою вранці йшла. Буря млою небо криє, Снігом крутить без пуття; То, як звір, вона завиє, То заплаче, мов дитя. Вітер хай шумить надворі... Бідну молодість потіш – Вип’єм, подруго, ми з горя, – Серцю буде веселіш.
|