|
Буря небо криє млою, Вихрить снігом де хотя. То завиє звіриною, То заплаче, як дитя, То у дах – соломокрилим Шурхом шурхає одно, То дорожнім запізнілим Враз загримає в вікно. Наша хатка да похила І смутная, і сумна. Що ж це ти, бабуню мила. Та й примовкла край вікна? Чи то буря, що гуляє, Клонить на дрімоти ці? Чи хурчання, що кружляє, Веретениться в руці? Вип’єм, – юних днів нужденних Ти ж моя подружниця, Вип’єм з горя; де ж той келих? Розвеселимо серця. Заспівай же з горя, горя, Як синиця десь жила; Як дівчина, ясна зоря, По водицю вранці йшла. Буря небо криє млою, Вихрить снігом де хотя. То завиє звіриною, То заплаче, як дитя. Вип’єм, – юних днів нужденних Ти ж моя подружниця, Вип’єм з горя; де ж той келих? Розвеселимо серця.
|