|
Проглядає крізь хмарини Місяць, тьмяний і блідий. На засніжені рівнини Ронить зрідка промінь свій. По дорозі, ледь помітній, Трійка весело біжить. Під дугою дзвоник мідний Надокучливо бряжчить. Легко мчать мене санчата, Лине пісня ямщика – То весела і завзята, То тужлива і гірка. Ані вогника у хаті Поблизу чи вдалині, Тільки версти смужкуваті Все трапляються мені. Сумно, нудно... Завтра, Ніно, Я до милої вернусь І, пригрівшись край каміна, Задивлюсь – не надивлюсь. Мірний порух стрілок сонних Буде вказувати час. Та, позбувшися сторонніх, Не розлучить північ нас. Тоскно, Ніно: шлях мій скучний, Задрімав і змовк ямщик. Стих і дзвоник однозвучний, Остаточно місяць зник.
|