|
Крізь посивілі тумани Місяць, зблідлий на лиці, На зажурені поляни Кида журні промінці. По дорозі в даль безкраю Тройка в заметі летить, Однозвукий дзвоник грає, То стихає, то дзвенить. Чимось рідним в душу віє Довга пісня ямщика, То веселощі, то мрії, То печаль бринить гірка. Ні вогню при чорній хаті, Сніг і глуш... Навстріч мені Всюди верстви смугуваті Лиш трапляються одні. Скучно, сумно... Взавтра, Ніна, До коханої вернусь, І у мрії край каміна Задивлюсь, не надивлюсь. Рівна стрілка в циферблаті Довершить свій рівний час, Без докучливих в кімнаті Не розлучить північ нас. Сумно, Ніна: шлях без краю. Задрімав і стих ямщик, Однозвукий дзвоник грає, У тумані місяць зник.
|