|
Темні хмари наді мною Знов нависли в тишині; Доля заздрісна бідою Знов загрожує мені... Чи піду назустріч долі Із презирством, як колись, Повен гордості і волі, Що в юнацтві розцвілись? Натомили дні бурхливі, І байдуже бурі жду: Ще врятований, можливо, Знову пристань я найду... Та вчуваючи розлуку, Неминучий грізний час, Стиснуть, ангеле мій, руку Я спішу в останній раз. Друже любий мій та ніжний, Вимов лагідно: прощай, Засмутися; погляд ніжний Підведи, чи опускай; І про тебе пам’ять милу Понесу я гордо в світ, В ній знайду відвагу й силу І надії юних літ.
|