|
Знову хмари наді мною Нависають навісні, Доля заздрісна бідою Знов погрожує мені... Чи схитне мою зневагу Доля в грізному бою? Непохитність і відвагу, Гордість молоду мою? Стомлений життям бурхливим, Я байдуже бурі жду: А, можливо, ще щасливим Знов до пристані прийду!.. Та вбачаючи розлуку В неминучий, грізний час, Поспішаю стиснуть руку, Ангел мій, в останній раз. Друже лагідний, спокійний, Тихо вимови: прощай! І печальний погляд мрійний Підіймай, чи опускай; Щоб у спогаді, у мрії Образ твій в душі зміцнив Силу, гордість і надії, І відвагу юних днів.
|