|
Замовкну скоро я!.. Та як у день печалі Солодкі звуки струн мені відповідали; Як юнаки в мої вслухалися пісні І дивувалися солодкому стражданню; Як навіть ти сама, віддавшись милуванню, Проказувала вірш печальний в тишині Й любила пристрасну душі моєї мову... Коли коханий я... дозволь мені в цю мить Прощальний ліри звук завітним оживить Ім’ям прекрасної коханки знову й знову... Коли навік уже я буду в смертнім сні, Над прахом над моїм скажи в замилуванні: Його кохала я, він дарував мені Натхнення і любов, свої пісні останні.
|