|
Німфа безсонна – Луна – берегами Пенея блукала. Феб угледів її, пристрастю він спалахнув. Німфа плід понесла захоплення бога кохання; Між говірливих наяд в муках дитина знайшлась – Мила дочка, її прийняла сама Мнемозіна. Дівчина жвава росла в хорі богинь-аонід, Матері чуйній подібна, слухняна пам’яті строгій, Мила для муз; на землі – Римою зветься вона.
|