|
Ехо, німфа безсонна, блукала по луках Пенея. Феб, як побачив її, жаром до неї зайнявсь. Німфа плід понесла від захвату бога-коханця: Між гомінливих наяд в муках вона привела Доню кохану. Її спеленала сама Мнемосіна; В хорі богинь-пієрід діва химерна зросла, Пам’яті сталій покірна, з чутливою матір’ю схожа; Подруга муз, на землі Римою зветься вона.
|