|
Шаленство згасле днів несамовитих, Важке мені, немов похмілля сите, Немов вино – той сум зникомих літ – В моїй душі, щороку, більший слід Лишає. Скорбна путь. Мені віщує горе І піт – майбутнього бурхливе море. Та я не хочу, друзі, помирать! Я жити хочу – мислити, страждать! Бо знаю – ще мені належить насолода Між гіркоти і намагань без плоду: Ачей спізнаю знов гармонію уповні, І очі вигадка вологою наповнить, А може – мить мого печального відходу Промінчиком тепла любов проводить.
|