|
Безумних літ веселощі свавільні Тяжкі мені, як спогади похмільні. Та як вино – печаль моя стара, Що старшає, то сили набира. Мій шлях сумний. Віщує труд і горе Прийдешності розбурханої море. Але не хочу, друзі, умирать; Я хочу жить, щоб мислити й страждать, І відаю, у дні турботи й лиха Життя мені скрашатиме утіха; Не раз іще, у радості й сльозах, Гармонію ловитиму в піснях, І – мариться – смутне моє смеркання Любов осяє усміхом прощання.
|