|
Звільняючи весь край з північних кайданів, Лише дихне зефір, повіє між полів, Лиш перша у лісах зазеленіє липа, До тебе, ввічливий нащадку Арістіпа, З’явлюсь до тебе я; побачу той дворець, Де циркуль зодчого, палітра і різець Смаку примхливому та вченому скорялись І в пародійності, натхненнії, змагались. Ти знав ціну життя: щасливий чоловік, Ти для життя живеш. Свій довгий світлий вік Ти розмаїтити ще змолоду мав змогу, Шукав можливого і пустував потроху; Весь час до тебе йшли забави і чини. Посланець молодий вінчанної жони, З’явився ти в Ферней, – і цинік посивілий, Умів і моди вождь пронозливий та смілий, Який на Півночі в нас панувать любив, Могильним голосом тебе привітно стрів. Він жарти розсипав тоді перед тобою І лестощі тонкі, земних богів напої. Покинувши Ферней, Версаль побачив ти. Очей пророчих в даль не в силі підвести, Раділо там усе. Там молода Арміда Всіх до веселощів скликала, ясновида, Не знаючи, що їй судилося в житті, В оточенні двірських гуляла в забутті. Забави й Тріанон чи можеш ти забути? Та від солодкої ти не сп’янів отрути. Науці певний час ти щиро віддавав, – Любив ти самоту. За твій бенкет сідав Натхненний Дідерот на свій хиткий триножник, То промислу знавець, то скептик, то безбожник, І, скинувши парик, у щирім почутті Він проповідував. Ти слухав в забутті За чашею вина афея чи деїста, Немов цікавий скіф афінського софіста. Та Лондон вже твою увагу привертав. Подвійний цей потік твій погляд розпізнав: Тут натиск пломінкий, там гостра відсіч зброї, Пружини сміливі громадськості нової. Можливо, нудячись над Темзою, хотів До ще незнаних ти полинути країв. Подібний до свого чудесного героя, Веселий Бомарше блиснув перед тобою. Він відгадав тебе: у запальних словах Він став розповідать про ніжки, блиск в очах, Про чари в тім краю, де небо вічно сяє, Де в любощах життя ліниве протікає, Мов повний захвату палкий юнацький сон, Де ввечері жінки виходять на балкон, Чужинця слухають, усмішкою звабляють, І їх там ревнощі іспанця не лякають. І ти, схвильований, в Севіллу полетів. Благословенний край, у чарах дивних снів! Там лаври розрослись, там апельсини зріють... 0 розкажи ж мені, як там жінки уміють Побожність з почуттям любовним сполучать, Із-під мантильї знак умовний подавать; Скажи, як падає там лист із-за решітки, Як злотом приспаний похмурий нагляд тітки; Скажи, як під вікном коханець молодий, Закутаний плащем, ховається, палкий. Усе змінилося. Ти бачив вихор бурі, Повалення всього, союз ума і фурій, В грозі поставлений свободою закон, Під гільйотиною Версаль і Тріанон І жахом привидів замінені забави. Перетворився світ під грім нової слави. Давно Ферней замовк. Вольтер, прихильник твій, Яскравий приклад цей в сумній судьбі людській, Не заспокоївшись і в тихій домовині, Мандрує з цвинтаря на цвинтар і понині. Барон д’Ольбах, Морле, Гальяні, Дідерот, Енциклопедії скептичний цей оплот, І Бомарше їдкий, і твій безносий Касті – Всі, всі уже пройшли. Їх погляди і страсті Забуті вже кругом. І всюди, подивись, Усе нове кипить, віджиле нищить скрізь. І, бувши свідками вчорашнього падіння, Опам’ятались ледь молодші покоління. Щоб досвідів сумних спізнілий плід зібрать, Прибутки з збитками вони звести спішать. Коли їм жартувать, обідать у Теміри, Чи вірші слухати? І звук нової ліри, Звук ліри Байрона ледь їх розважить міг. Та все той самий ти. Стаю за твій поріг, І переношусь я в часи Єкатерини. І книгосховище, й кумири, і картини, І прибрані сади підказують мені, Що музам любиш ти сприяти в тишині, Що ними сповнене твоє життя дозвільне. Я слухаю тебе: твоя розмова вільна. Вражає юністю; ознаки красоти Ти відчуваєш скрізь. Цінуєш палко ти Й струнку Аляб’єву, й прекрасну Гончарову. Посеред витворів Корреджія, Канови Байдужий ти стаєш до хвилювань людських, Лиш часом у вікно ти дивишся на них, Спостерігаючи там кола обертання. Отак, забувши все для муз і для кохання, В палатах мармурних, серед порфірних бань, Стрічали римляни свій захід без вагань. І здалека до них то воїн, то оратор, То консул молодий, а то хмурний диктатор З’являлись день чи два в розкошах відпочить, Про пристань спогадать і знов у путь спішить.
|