|
Любові, слави і надії Недовго тішив нас обман, Забави зникли молодії, Як сон, як вранішній туман. Та в нас киплять іще бажання. Під тиском влади кам’яним, Душею, серцем молодим Вітчизни чуєм закликання. Ждемо ми з млостю уповання Хвилини вольності святі, Як ждуть коханці молоді Хвилину ніжного кохання. І поки, юні, живемо, І поки в серці сподівання, Мій друже, краю віддамо Душі прекрасні поривання! Товаришу, зійде вона, Зоря принадливого щастя, Росія збудиться від сна І на руїнах самовластя Напише наші імена!
|