|
Надій, закоханості, слави Недовго тішив нас обман. Минули юності забави, Як сон, як вранішній туман. Та в нас живуть іще бажання. Під гнітом влади віковим Душею, всім єством своїм, Вітчизни чуємо благання. Ждемо в тривозі сподівання Хвилини вільності святі, Як ждуть коханці в самоті Хвилини ніжного єднання. Допоки ми ще живемо, Свободі й честі незрадливі, Вітчизні, друже, віддамо Серця в прекрасному пориві! І вір, що зійде ще вона – Зоря свободи і відради, Росію витягнем з багна, І на хитких уламках влади Напишуть наші імена!
|