|
Друг давніх днів моїх суворих, Старенька горлиця моя! Одна в глуші лісів соснових Мене чекаєш ти щодня. Під вікнами в свою світлицю Горюєш ніби на часах, Невпинно завмирають спиці В твоїх наморщених руках. В забуті дивишься вороти, Віддалений, та чорний шлях; Передчуття, журба, турботи, Щомиті стискує в грудях.
|