|
Я пам’ятаю, мить та дивна: Переді мною раптом ти! Як мрія та, що швидкоплинна, Як геній чистої краси! В мені був смуток безнадійний, Та між цієї метушні, Вчувався мені голос ніжний Та мило снилась ти мені. Роки минали. Вітер буйний Розвіяв мрії всі мої І я забув твій голос ніжний Й красу, що снилася мені. В глуші, у мороці неволі Тяглася черга моїх днів Без тих окрилень, без любові Без сліз, без жару, що горів Пробудження прийшла хвилина: І знову ось з’явилась ти, Як мрія та, що швидкоплинна, Як геній чистої краси. І серце б’ється від завзяття, І знов там те, що я хотів І ті окрилення, й кохання, І сльози, й жар той, що горів.
|