|
Я пам’ятаю мить чудову: З’явилася на очі ти, Як наче бачення казкове, Як геній чистої краси. У смутку туги безнадійній, В тривогах зайвих, в метушні, Звучав мені твій голос ніжний, І риси снилися ясні. Роки йшли. Бур порив безмежний Розсіяв мрії, що були. І я забув твій голос ніжний, Небесні риси всі твої. В глухому мороку томлення Тяглися дні у забуття, Без божества і без натхнення, Без сліз, кохання і життя. Душі пробудження настало: І ось з’явилась знову ти, Як чудо-бачення повстало, Як геній чистої краси. І серце б’ється без стомлення, Для нього все воскресло знов: І божество, і мить натхнення, Життя, і сльози, і любов.
|