|
Я пам’ятаю мить чудову: Переді мной з’явилась ти, Як ніжна квіточка бузкова, Як геній чистої краси. В сумних томліннях безнадійних, В тривожнім шумі суєти Ввижався довго голос мрійний, Неначе поряд мене ти. В бурхливім морі хвиль життєвих Тонули спогади про нас. І образ милий та миттєвий Збліднів, а потім навіть згас. В глухім полоні неприємнім Тяглися довго дні мої Без божества та без натхнення, Без сліз, від щастя вдалині. Душа пробудження зустріла, Бо знов мені явилась ти; І почуття затріпотіли, Як птиці – діти висоти. І серце б’ється незбагненно. І ожили для нього знов Видіння радісне натхненне, Життя, і сльози, і любов.
|