|
Я пам’ятаю мить чудову: Переді мной в уяві ти, Напрочуд гарна, загадкова, Взірець краси і чистоти. У смутку, в млосності невтішній, В буденній, вічній метушні, Бринів мені твій голос ніжний І снились риси неземні. Роки пливли і мрій колишніх Не стало – вітер загасив, І я забув твій голос ніжний, Твій образ дивної краси. В глуші, у мороку будення Спливали дні у небуття Без божества і без натхнення, Без сліз, кохання і життя. Душі настала мить казкова: Переді мною знову ти, Мов світла зірка світанкова, Взірець краси і чистоти. І серце сповнене бажання, І знов воскресли з небуття І божество і мить кохання, Натхнення, сльози і життя.
|