|
Я пам’ятаю мить чудову: З’явилась ти у ті часи, Як марево, стрімке видіння, Як геній чистої краси. У безнадійности печалі, Серед юрби та метушні, Я чув твій голос, ніжний самий, Тебе я бачив у ві сні. Роки минали. Вітри буйні Розвіяли ті мрії геть. Твій голос ніжний вже забув я, І риси зникли, биті вщерть. Без тебе, божого натхнення, У тиші всі минали дні. Без сліз, любові – зник мій геній, Я жив, як в’язень у пітьмі. Душа прокинулась, і знову З’явилась ти, як в ті часи, Як чарівне стрімке видіння, Як геній чистої краси. І серце в насолоді б’ється: Для нього народилась знов Та мрія – божеє натхнення, Життя, і сльози, і любов.
|