|
Я мить чудову пам’ятаю, Явилась ти, мов з небеси – Як непорочний ангел раю, Як геній чистої краси. У безнадійнім умліванні, Тривог шумливій суєті Твій голос ніжив, мов зітхання, І снились обриси святі. Минулось. Шал років бурхливий Розвіяв чар минулих мрій – І голосу твойого диво І вроди риси осяйні. У глушині, у тьмі злиденній Минали дні без вороття, Без божества і без натхнення, Без сліз, любові, без життя. І ось душа мов оживає – Ти знов зійшла, мов з небеси, Як непорочний ангел раю, Як геній чистої краси. І серце б’ється, мов шалене, Для нього воскресають знов І божество його й натхнення, Й життя, і сльози, і любов.
|