|
Я мить чудову пам’ятаю, Коли з’явилась вперше ти, Немов святе видіння раю, Взірець краси і чистоти. І я, в полоні безнадії, Всякчас тебе благословляв, Я чув твій голос і у мрії Твій образ милий уявляв. Але бентежний строк наріжний Розвіяв цвіт надій і мрій, І я забув твій профіль ніжний, Забув небесний голос твій! У нетрях, в темряві заслання Тяглися дні, спинялась кров... Де божество, де всі бажання?! Натхнення, віра і любов?! Та знов воскресло все нетлінне, І знов явив тебе Творець, Немов видіння швидкоплинне, Краси, пречистої, взірець! І в серці, знов – благословення, Й ізнов кипить гаряча кров, І знов, є Бог, і є натхнення Й життя, і сльози, і любов!..
|