|
Я мить чудову пам’ятаю, Коли мені з’явилась ти, Як осяйне видіння раю, Як чистий геній красоти. В сумній холодній безнадії, В людській тривожній метушні Звучав твій голос, наче мрії, У снах з’являлась ти мені. Йшли роки. Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий, І я забув твоє обличчя, Твій стан і голос ніжний твій. У глушині важкій вигнання Минали дні мого життя Без божества і без кохання, Без сліз, натхнення, без чуття. Та знов душею воскресаю, Моїм очам з’явилась ти, Як осяйне видіння раю, Як чистий геній красоти. І серце б’ється знов огнисто, В моїй душі воскресли знов І божество, й натхнення чисте, Й життя, і сльози, і любов.
|