|
Ти не питай, чому журлива дума Серед забав бере мене в полон, Чому на все дивлюсь я повен суму, Чому чужий життя солодкий сон; Ти не питай, чом згаслою душею Я розлюбив веселую любов, Не зву нікого милою своєю – Хто раз любив, той не полюбить знов; Хто щастя знав, той не зазнає щастя. На мить коротку втіха нам дана: Від юності, і втіх, і любострастя Зостанеться лише печаль одна...
|