|
Ти не питай, чому думки похмурі Поміж забав беруть мене в полон? Чому ходжу постійно у зажурі? Чому набрид життя солодкий сон? Ти не питай мене, чому так рано Я розлюбив свавільницю-любов? Чом я нікого не зову кохана? – Хто раз кохав, не покохає знов. Хто щастя знав, той щастя не зазнає: Блаженства мить не довго дорога. Від юності, що стрімко так минає, Залишаться лиш жалість і нудьга.
|