|
Жерти во́рону кортить, Ворон ворону кричить: «Ворон, де б нам зручно сісти, Аби добре попоїсти?» Кряче той йому в одвіт: «Знаю, буде нам обід: Край верби, де шлях крізь жито, Козаченька нагло вбито! Ким забито і з чого, Певно, сокіл зна його Та конячка вороная, Та хазяйка молодая; Сокіл в пущу полетів, На конячку ворог сів, А хазяйка... та живого Жде коханця молодого!..»
|