|
Люблю в жароту опівденну Вологу черпать із струмка Чи, в тінь сховавшися зелену, Дивитись, як тече ріка. Коли ж вино в краї поскаче У пінній чаші круговій, Признайтесь, друзі, – хто не плаче, Благословляючи напій? Хай буде про́клят той зухвалий, Хто в непрощенний гріх запав – Вино, що нам боги послали, З водою прісною змішав! Хай буде рід його проклятий! Хай силу втратить випивать Чи, келих зважившись підняти, Лафіт з цимлянським розрізнять!
|