|
Мій перший, мій безцінний друже! Я долю ту благословлю, Коли мій двір в снігах і стужі На самоті тривожній туже, І раптом – дзвоник твій ловлю. До Господа здіймаю руки, Аби душі моїй порив Ліцейських днів минулих звуки Тобі розрадою за муки Сяючим променем лишив!
|