|
...Він тут між нами жив Посеред племені йому чужого. В душі своїй до нас не мав він злоби, А ми його любили. Супокійний, До всіх прихильний, він учасником Бував і дружніх розговорів наших. З ним поділялися ми й мріями И піснями нашими, а він вітхненний Був звисока і з висоти глядів На людськеє життя. Нерідко говорив Він про будущий час, коли народи, Забувши свари та незгоди, В одну сім’ю велику з’єдиняться, – І з зацікавленням ми слухали поета. Та ось він виїхав на Захід. Ми його З благословенствами випроводжали. Та ось тепер колишній мирний гість наш... Став нашим ворогом і для догоди Буйної черні в своїх віршах він Співа ненависть. Здалека до нас Доходить злобного поета голос Знайомий. Боже, поверни свій мир У злобою наповненую душу!
|