|
Дикун-маляр чорнить недбало Картину генія-творця, Й малюнок варварський зухвало Вкрива забутий твір митця. Та фарби ті чужі, з роками Колись полущаться усі; Твір генія перед очами В нетлінній постає красі. Так у душі моїй зникає Примарна тінь облудних снів, І ясне видиво зринає Моїх первісних, чистих днів.
|