|
Художник-варвар пензлем сонним Картину генія чорнить І свій малюнок беззаконний На ній накреслити спішить. Та фарби ті чужі, з літами Спадають, мов стара луска; В красі колишній перед нами Твір геніальний виника. Отак щезає охмеління З моїх намучених чуттів, Тоді зринають в них видіння Іще найперших чистих днів.
|