|
Художник-варвар напівсонний Картину генія чернить, Щоб свій малюнок беззаконний На ній безглуздо притулить. Та згодом ветхою лускою Ці чужді фарби опадуть: І риси генія з добою В красі колишній оживуть. І так мара облудна гине В душі намученій моїй, І чисті, первісні хвилини Встають видіннями у ній.
|