|
За гратами я у в’язниці сирій. І поруч зі мною – орел молодий, Мій вірний товариш киває крилом, Й криваву поживу клює під вікном. Клює і ковтає, і вабить мене, Неначе зі мною надумав одне, І зве мене оком і скриком своїм. Немов підмовляє: «Давай-но злетим! Ми – вільні створіння, пора, брат, пора, Туди, де здійнялась над хмари гора, Де море синіє, де мрія моя! Туди, де всевладні лиш вітер я!..»
|