|
Народні речники, що вам неспокій сіє? Навіщо ви шлете анатему Роси? Що вас обурило? Чи заколот Литви? Облиште: се ж бо пря слов’ян поміж собою, Домашня давня пря, вже зважена добою, Питання, що його розв’яжете не ви. Віддавна вже поміж собою Сі ворогують племена; Не раз хилилась під грозою І їхня, й наша сторона. Бундючний лях впаде в покорі, Чи стане росові невміч? Слов’янські всі струмки зіллються в руськім морі? Воно зміліє? В цьому річ. Облиште нас: не ваші жалі В криваві внесено скрижалі, І вам ніколи не збагнуть Родинних суперечок лють; Для вас німі і Кремль, і Прага; Приваблює без сенсу вас Борні та відчаю відвага – І ви зненавиділи нас... За що ж? Кажіть: за те, що в колі Руїн вогнем пойнятої Москви Не визнали зухвальця волі, Перед яким тремтіли ви? За те, що в прірву повалили Ми грізно знесений над царствами кумир І кров’ю власною сплатили Європи волю, честь і мир? Ви грізні на словах – тож спробуйте на ділі! Чи богатир старий вже підупав на силі, Щоб ізмаїльського багнета загвинтить? Чи руського царя не коряться вже слову? Європу не здолаєм знову? Забули, ворогів як бить? Чи мало нас? Хіба від Пермі до Тавриди, Від зимних фінських скель до спечної Колхіди, Від збуреного раз Кремля Аж по Китаю вічні стіни В огні сталевої щетини Не встане Руська вся земля?.. Хай, речники, ваш гнів огніє Й веде полки ворожих сил: Їм місце є в полях Росії Між нечужих для них могил.
|