|
В гаї карійськім, що любий ловцям, таїться печера, Сосни високі навкруг схилились гілками, і тінню Вхід закрито до неї плющем, що блукає та в’ється, Любленцем скель і ущелин. На камінь із каменя рине. Як срібнозвучна дуга, і дно заливає в печері Бистрий потік. Він, русло проложивши глибоке, струмує В даль по гаю густім, веселить його ніжним дзюрчанням,
|