|
Глузуючи жорстоко з брата, Писаки руські всі мені Дають ім’я аристократа. Які, бач, вигадки дурні! Не офіцер я, не асесор, Я по хресту не дворянин, Не академік, не професор; Я просто руський міщанин. Я розумію змінність долі, Безглуздо їй протистоять: Бо знатність в нас нова доволі, І чим новіша – вища знать. Родів упалих недоломок (І на нещастя не один), Старих боярів я потомок; Дрібний я, братці, міщанин. Не торгував мій дід млинцями, Не ваксив царських він халяв, Не вив з придворними співцями, В князі з хохлів він не стрибав, Не втік, залічений в солдати Австрійських пудрених дружин; Куди ж мені в аристократи? Я, слава богу, міщанин. Мій предок Рача, в битвах знаний, Святому Невському служив; Його потомство гнів вінчанний, Іван IV, пощадив. Водились Пушкіни з царями; Добув з них слави не один, Коли змагався з поляками Нижегородський міщанин. Смиривши чвари і коварство, І нескінченну лють незгод, Коли Романових на царство Просив у грамоті народ, До неї руку й ми приклали, Нас поважав страждальця син. І ми в пошані теж бували; Бували... та – я міщанин. Завзяття дух взнаки нам дався: Як рід весь, вперту вдачу мав Мій прадід, що з Петром змагався І в зашморг зрештою попав. У ньому нам – зарок науки: Не любить спірок властелин. Щасливець – Яків Долгорукий, Розумник – тихий міщанин. Мій дід, як в Петергофі стався Раптовий заколот двора, Мов Мініх, вірним залишався Падінню Третього Петра. Пішли тоді Орлови вгору, А дід – в фортецю, в карантин, Приборкали сім’ю сувору, І я родився міщанин. Під родовим гербом печаті Я купу грамот заховав, Не лізу до нової знаті І пиху крові вгамував, Я грамотій і віршотворець, Я тільки Пушкін, не Мусін, Я не багач, не царедворець, Сам пан собі, я міщанин. Post scriptumФіглярін вирішив удома, Що Ганнібал – йому я внук – Був куплений за пляшку рома І шкіперу попав до рук. Цей шкіпер був той шкіпер славний, Хто нашу землю пробудив, Хто у могутній біг державний Наш рідний корабель повів. Цей шкіпер діду був приступним, І спритно куплений арап Ретельним виріс, непідкупним, Довірений царя, не раб. І був він батьком Ганнібала, Перед яким, на свій загин, Ескадра в Чесмі запалала, І пав уперше Наварін. Фіглярін вирішив це руба: Я у дворянстві міщанин. Що ж він і вся сімейка люба? Він?.. він в Міщанській дворянин.
|