|
Навіщо, грізний, з усіх сил Ти очерети долу клониш? Навіщо ти на небосхил Хмарину так у гніві гониш? Недавно пасмом чорних туч Небесний простір повивався, Недавно дуб на схилі круч В красі погордній величався... Та ти піднявся, закружляв, Ти прошумів в грозі та славі – Шалені тучі розігнав, І дуб звалився величавий. Хай сонця личенько ясне Віднині радістю сіяє, З хмариною зефір гуляє І очерети в тиші гне.
|