|
Чому ти, аквілон грізний, Болотну трость додолу клониш? Чому на обрій мовчазний Так гнівно хмароньку ти гониш? Недавно в пасма туч хмурні Схил неба глухо одягався, Недавно дуб в височині З красою гордою здіймався... Та ти піднявся, закружляв, Промчав порив грози і слави – І тучі бурі розігнав, І дуб повергнув величавий. Тож хай, ясне, у вишині Віднині сонце радо сяє, В ефірі хмаронька гуляє, Хвилює трость у тишині.
|