|
Було багато нас в човні; Одні вітрило напинали, А інші дружно налягали На весла, довгі і міцні. Стерном керманич наш розумний У тиші човен направляв; А я – безжурний – все співав Плавцям відважним... Враз зім’яв Поверхню моря вихор шумний... Не стало жодного плавця! – На дальній берег лиш співця Жбурнули хвилі в шумовинні. Та я співаю, як співав, І одяг, що води набрав, Сушу під сонцем на камінні.
|